Шлях на Захід: чому українських працівників бояться та чекають у Польщі

За даними https://www.eurointegration.com.ua, 1964 року десятки німецьких газет опублікували фото португальця Армандо Родрігеса — саме його ви бачите вище.

Родрігеса, мільйонного заробітчанина, урочисто вітала офіційна делегація німецького уряду.

Тоді німці бачили у трудових мігрантах з Португалії, Туреччини, Іспанії та Марокко справжніх рятівників, адже вони приїжджали відновлювати економіку країни.

В епоху глобалізації трудова міграція стала звичайною справою. Через відкритість кордонів та різницю в заробітній платні стає дедалі важче стримати робітників від бажання масової міграції.

Трохи раніше це відбувалося з Польщею, така сама ситуація зараз і з Україною. До 2004-го, коли для поляків відкрився європейській ринок праці, за кордоном перебували близько 800 тисяч громадян. До 2013 року ця цифра зросла до 2,2 мільйона.

Навіть високі темпи зростання національної економіки не позбавили Варшаву цієї тенденції. Результати досліджень все ще вражають: у 2014-му 20% професійно активних поляків (тобто близько мільйона осіб) розглядали можливість виїхати на роботу до інших країн Євросоюзу. До 2017-го ситуація поліпшилася – потенційних мігрантів було 13,7%.

Та все ж трохи більше року тому поляки змогли побити рекорд, ставши найбільшою групою мігрантів у Великій Британії. Це означає, що поляки обігнали вихідців з Індії, які традиційно вважалися наймасовішою групою мігрантів в Сполученому Королівстві. За даними Євростату, у Британії 845 тисяч резидентів, народжених в Польщі. Ще 700 тисяч поляків мешкають в Німеччині, 110 тисяч в Ірландії та 100 тисяч у Норвегії.

Основна причина – гроші. 70% опитаних трудових мігрантів обирають цей шлях, бо на заході Європи набагато більші зарплати, ніж у них на Батьківщині.

Очевидно, що хвиля міграції, яка тільки зараз починає показувати тенденції до падіння, створила серйозний дефіцит кадрів у Польщі. Ця проблема потребувала рішення, і воно було знайдене.

Як українці зміцнюють польську економіку

Про трудовий відтік українців до Польщі було відомо давно. Втім, справжній вибух відбувся після 2013-го, коли на тлі економічної нестабільності, падіння національної валюти та війни на сході кількість українських заробітчан почала зростати у геометричній прогресії.

Достеменно підрахувати їхню кількість не вдається. Українське МЗС каже про більш ніж 1 мільйон українців у Польщі. Назвати реальні цифри важко, бо далеко не всі трудові мігранти отримують офіційний дозвіл на працевлаштування.

Частина з них працює нелегально. За дослідженням порталу E-International Relations за період з 2013-го по 2015-й кількість польських віз для українців зросла приблизно на 27%. Ще у 2013-му польські консульства видали більше 700 тисяч віз, більшість з них – візи категорії «С» (528 тисяч), тобто «Шенген».

Але вже за два роки з 924 тисяч віз для українців більше половини складали національні візи категорії «D», що надають право на довгострокове перебування на території Польщі.
У доповіді польського Нацбанку йдеться вже про 763 тисячі посвідчень роботодавців, які мали на меті взяти на роботу українця. Скільки зараз заробітчан, сказати складно. За 9 місяців 2017 року консульства Польщі оформили 988 тисяч віз. Це майже стільки ж, ніж за рік до цього, проте віз із дозволом на роботу стало у 1,5 рази більше.Саме національними візами користувалася більшість українських заробітчан до набуття безвізу. Якщо у 2013-му поляки видали біля 140 тисяч віз на підставі працевлаштування, то в 2015-му їх було вже більше 400 тисяч.

Причини міграції зрозумілі. Багато заробітчан кажуть, що збираючи помідори, змішуючи цемент чи керуючи автівкою Uber, вони можуть заробити в Польщі у 4-5 разів більше, ніж вдома. Середня тривалість робочого тижня українського заробітчанина складає 54 години, а зарплата перевищує 2100 злотих на місяць і демонструє тенденцію до зростання.

Втім, вигоду отримують не тільки українці. Польській економіці мігранти потрібні не менше, ніж заробітчанам потрібен польський ринок праці.

Рух поляків на захід утворив серйозний дефіцит робітників, що поставило під загрозу економічну стабільність держави.

Сьогодні польську економіку можна вважати однією з найбільш динамічних в Європі. З 1991-го по 2008-й середні темпи зростання економіки складали 4,6% на рік. Після падіння нижче 4% у 2016-му поляки дуже швидко зуміли відновити попередні показники, до 5,1% на січень цього року. Такі різкі темпи потребують додаткових людських ресурсів, які б покривали потреби зростаючого ринку праці. Для 38-мільйонної країни їх виявилося, вочевидь, недостатньо. На допомогу прийшли українці.

Всупереч заявам польського прем’єра Матеуша Моравецького, причиною напливу українських мігрантів є не військові дії на сході України. Хоча частка вихідців з південно-східної частини України з 2014-го збільшилася у 4 з половиною рази (28,4% проти 6,3%), за перші три роки війни лише 34 особи отримали статус біженця з поміж майже 6 тисяч заявок.

Основна причина – економічна. Українці отримують у Польщі більшу платню, ніж у себе вдома, але меншу за пересічного поляка. Тим самим вони покривають кадровий дефіцит і, зрештою, уповільнюють зростання середньої зарплати в Польщі. Яскраво про цю ситуацію каже те, що образ українця посів друге місце у списку рейтингу «50 найбільш впливових людей польської економіки» за версією популярного видання Dziennik Gazeta Prawna«Українці — колективний герой польської економіки чи принаймні важливий і світлий пункт на нашому ринку праці», — пояснюють автори рейтингу.

Невичерпні потреби

Українці заміщують ті вакансії, які поляки обіймають у Німеччині чи Британії. Іронія полягає в тому, що, працюючи в Польщі, українці стимулюють ту саму міграцію поляків на захід Європи.

Чому вибір пав саме на українських заробітчан? Причин чимало. Українці, напевно, є найбільш спорідненою спільнотою для доволі законсервованої моноетнічної польської нації. Багато в чому українська та польська культури дуже схожі, українцям не завдає проблем зрозуміти польську мову, а територіальна близькість забезпечує високу мобільність працівників.
Втім, на цьому апетити економіки сусідів не обмежуються. За оцінками Польського союзу підприємців та роботодавців,З цієї точки зору українські мігранти виглядають набагато привабливішими та мають більше шансів абсорбуватися у Польщі, ніж, скажімо, мігранти з Африки, Середньої Азії або арабських країн.

польська економіка потребує додатково 5 мільйонів працівників протягом наступних 20 років, щоб зберегти сучасні темпи зростання.

З цим і можуть бути проблеми. Безвізовий режим з Європейським Союзом, який минулого року отримала Україна, хоча не дає права на роботу, але все ж таки частково відкрив більше європейських ринків праці для заробітчан.

«Що нас турбує? Наприклад, з точки зору ринку праці: чи знайдемо ми достатньо працівників з Україні та Білорусі, щоб компенсувати дефіцит робочої сили в Польщі?» — коментує голова польського Нацбанку Адам Глапінський.

Ці побоювання вже показали перші результати: за останній рік середня зарплатня українського мігранта в Польщі зросла на 33%. Крім того, працедавці почали пропонувати заробітчанам багато інших форм заохочення, на кшталт оренда житла чи оплати транспорту.

Що далі?

Хоча витік робочої сили з України однозначно несе негативні наслідки, навіть у цьому можна знайти позитивні сторони. Наприклад, за першу половину 2017-го українці переслали додому 2,3 млрд євро.

Таким чином, українські мігранти є одним з найбільших донорів іноземної валюти в Україні. Орієнтовно, приватні грошові перекази (частина з яких надходить неформальними каналами) складають від 4% до 6% ВВП України.

Досвід тієї ж Польщі доводить, що навіть стабільне економічне зростання та успішні реформи не є панацеєю від трудової міграції. Втім, багато польських заробітчан, заробивши пристойні кошти в Німеччині або Британії, повертались додому та вкладали їх у власний невеликий бізнес.

Тим самим вони створювали можливість отримувати непоганий дохід вже у своїй державі. Те, куди спрямовують кошти наші мігранти, безумовно, потребує подальшого дослідження.

Отже, стихійний процес трудової міграції є природним явищем для будь-якої економіки, що відчуває серйозну кризу та лише починає відновлюватися. Тому наразі неможливо підняти зарплати до такого рівня, щоб позбавити міграцію сенсу.

Навіть за умови, якщо громадяни матимуть можливість заробляти в Україні такі самі кошти, як і у Польщі, у деяких з них все одно буде стимул поїхати, скажімо, до Німеччини. Тож на подолання цієї ситуації Україні знадобиться не один десяток років.

Автор: Владислав Давидов,

студент НаУКМА